Соціальний педагог

Соціальний педагог ЗОШ І-ІІІ ст. №2 м. Рожище здійснює посередництво між навчальним закладом та сім’єю, трудовим колективом, громадськістю, організовує їх взаємодію. Проводить соціальні дослідження серед учнів школи, сприяє забезпеченню в закладі морально – психологічного клімату, організовує виконання державних, регіональних, місцевих програм психологічного спрямування.

У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією і законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освіти всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки, а також Статутом і локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора), трудовим договором, дотримується положень Конвекції про права дитини на нормативних документів з охорони дитинства.

На початку навчального року соціальний педагог визначає основні пріоритети соціальних проблем і завдань, які підлягають вирішенню. Складає план роботи соціального педагога на рік, налагоджує зв’язки з організаціями та установами району, які займаються проблемами соціального захисту дітей. Вносить зміни і доповнення до банку даних про дітей сиріт, напівсиріт, інвалідів, дітей з багатодітних, малозабезпечених, неблагонадійних сімей, дітей, схильних до правопорушень, поновлює матеріали для службового використання.

День профілактики правопорушень

15 листопада відбувся день профілактики правопорушень. Був присутній капітан увенальної превенції Торожнюк А.В.

Головний спеціаліст МЦСССДМ Дубровський О.В.

22 січня – День Соборності України

Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно – Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.
Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австоро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР… Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо,тихо».
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об’єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.
22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі).
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

З метою виховання в учнів патріотизму і гордості за свою державу у ЗОШ І-ІІІ ступеня №2 м. Рожище було проведено такі заходи до Дня Соборності України:

20 січня історична година у районному краєзнавчому музеї «Єдина і неподільна Україна».

22 січня тематична лінійка «Моя Україна соборна і вільна, я з нею пов’язую долю».

Уроки історії «Історія української державності», «Українська держава, її історія у геральдиці, прапорах, символіці», «Від гетьмана до Президента України».

Слава Україні!Героям Слава!

Na8RcLCeSV4

Історична година у районному краєзнавчому музеї «Єдина і неподільна Україна».

XqJh3PCvgXE S_NBueQLRq4

bRMDllz6c2g

Тематична лінійка «Моя Україна соборна і вільна, я з нею пов’язую долю».

waAH0ofTTcU PCYmpaZIOZ8